Дуже часто виникає питання, чим договір дарування відрізняється від заповіту та що краще укладати.

Договір дарування – це домовленість, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передання майна (реальний договір), окрім випадків, коли дарувальник зобов’язується передати обдаровуваному майно у майбутньому. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

Заповіт являє собою розпорядження особи (заповідача) спадкоємцям, або в окремих випадках – іншим особам, при цьому, можна призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у заповідача з цими особами сімейних чи родинних відносин.

Складення заповіту не позбавляє заповідача права власності на майно, яке заповідається іншим особам. Спадкоємці зможуть отримати це майно лише після смерті заповідача. Складення заповіту не дає права спадкоємцям вимагати від заповідача передачі їм майна, права на проживання у квартирі чи будинку до смерті заповідача, чи виселення із житла тощо.

Крім того, заповідач протягом свого життя може змінювати заповіт або скасувати його, назалежно від волі потенційних спадкоємців.

Значну відмінність у цьому плані має договір дарування. Він не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями,  передбаченими Цивільним кодексом України, зокрема якщо обдарований:

• умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров’я, власності дарувальника, членів його родини;
• створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Зверніть увагу, що за договором дарування земельна ділянка сільськогосподарського призначення (так званий “пай”) може бути відчужена лише на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи).

Для заповіту такі обмеження закондавством не встановлено, заповісти землю можна будь якій особі.