Корисна інформація

Патронат над дитиною – це «швидка сімейна допомога» дитині та її сім’ї, яка передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання нею, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Сім’я патронатного вихователя — це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.

Хто такий патронатний вихователь?

Патронатний вихователь — це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї.

Яка мета патронату над дитиною?

Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.

Хто може стати патронатним вихователем?

Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має позитивний досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму помешканні. Патронатним вихователем не може бути особа, зазначена в ст. 212 Сімейного кодексу України.

Обов’язки патронатного вихователя:

забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування;

забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;

сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною.

Крім того, патронатний вихователь є членом міждисциплінарної команди, тож свої дії щодо виховання та реабілітації влаштованої дитини узгоджує зі спеціалістами, дотичними до ведення конкретного випадку.

Хто може бути влаштований в патронатну сім’ю?

• покинуті/знайдені діти, діти, залишені в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я, або яких відмовилися забрати батьки чи інші родичі;
• діти, чиї батьки пропали безвісті;
• діти з сімей, в яких існувала загроза життю чи здоров’ю;
• діти за заявою батьків у зв’язку з складними життєвими обставинами, які трапились в їх сім’ї.

Можуть бути одночасно влаштовані тільки діти, які є рідними братами та сестрами, або діти, які виховувалися в одній сім’ї.

Термін перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя

Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя визначається відповідно до індивідуальних потреб дитини, виявлених обставин та їх впливу на стан дитини та становить близько 3 місяців. В особливих випадках за рішенням органу опіки та піклування термін перебування під патронатом може бути подовжений, однак загалом не повинен бути більшим за 6 місяців.

Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною.

Розмір грошового забезпечення на утримання дитини відповідного віку в патронаті складає два прожиткових мінімуми. Грошове ж забезпечення патронатного вихователя становить 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць.

Поступово Україна переходить на автоматичне формування е-лікарняних замість видачі паперових листків непрацездатності. Перехідна модель триватиме з червня по серпень цього року, однак уже зараз багато роботодавців почнуть працювати з електронною версією звичних лікарняних. Е-лікарняні, як і паперові, є підставою для надання працівникам допомоги по тимчасовій втраті працездатності, а також по вагітності та пологах.

Як відбувається проходження е-лікарняного на підприємстві для призначення матеріального забезпечення застрахованій особі?

● Якщо щодо страхового випадку працівника сформують електронний медичний висновок замість видачі паперового лікарняного, на його підставі автоматично сформується е-лікарняний.

● Сповіщення про відкриття е-лікарняного надійде роботодавцю в кабінеті страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Портал електронних послуг: https://portal.pfu.gov.ua/

● Сформований е-лікарняний стане доступним для перегляду у день його створення, однак підставою для надання матеріального забезпечення стане лише після закриття. А у випадку допомоги по вагітності та пологах – одразу після створення.

● На призначення працівнику матеріального забезпечення відведено не більше 10 календарних днів з дня закінчення періоду дії е-лікарняного.

● Е-лікарняний друкується або залишається в електронному вигляді (за рішенням роботодавця).

● Кадрова служба або відповідальна особа кадрової служби визначає страховий стаж застрахованої особи (пільги) та кількість календарних днів непрацездатності, що підлягають оплаті за рахунок коштів роботодавця та Фонду соціального страхування України. Зазначена інформація (за бажанням або визначенням роботодавця) формується у паперовому вигляді або в електронному.

● Е-лікарняний, відомості щодо визначеного страхового стажу та кількості днів непрацездатності, що підлягають оплаті, передаються до комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства.

● Комісія із соціального страхування на підприємствах продовжує свою роботу та зберігає весь обсяг функцій, передбачених Положенням про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 13.

Положення про комісію:

http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/publish/article/958640.

● Рішення про призначення або відмову у призначенні матеріального забезпечення комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства передає до підрозділу бухгалтерії підприємства, який нараховує матеріальне забезпечення.

● Бухгалтерією здійснюється розрахунок матеріального забезпечення на підставі е-лікарняного (за необхідності його паперової роздруківки) та рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства. Даний розрахунок записується в електронному або паперовому вигляді (за рішенням роботодавця) та відображається в бухгалтерських проводках.

● Заповнюється заява-розрахунок та подається до відділення Фонду за місцем обліку.

Роз’яснення щодо заповнення заяви-розрахунку для надання матеріального забезпечення (загальне): http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/publish/article/960180.

Щодо особливостей оформлення заяв-розрахунків за е-лікарняними: http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/publish/article/975846.

● Подати заяву-розрахунок до ФССУ роботодавець має не пізніше 5 робочих днів з моменту прийняття рішення про призначення матеріального забезпечення комісією (уповноваженим). ● Якщо роботодавець має декілька листків непрацездатності різних видів, він має подати заяви-розрахунки окремо за кожним видом лікарняних.

Проводячи моніторинг стану охорони праці на підприємствах під час розслідування нещасних випадків на виробництві можна констатувати, що на підприємствах де не створено служби охорони праці, у більшості випадків ніхто не займається навчанням та перевіркою знань з питань охорони праці, проведенням інструктажів. Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, не проходять встановленого законодавством навчання та перевірки знань з питань охорони праці і як наслідок такої безтурботності-нещасний випадок, професійне захворювання.      

           Однією із складових ефективної роботи з профілактики виробничого травматизму є належна підготовка, навчання та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.

         На кожному підприємстві, в установі та організації (як приватної, так і державної чи комунальної форм власності) повинні проводитися навчання та перевірка знань з питань охорони праці.  На підприємствах на основі Типового положення про порядок проведення навчання й перевірки знань з питань охорони праці, з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються і затверджуються відповідні положення про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки виконання цієї роботи. Відповідальність за організацію навчання й перевірку знань з питань охорони праці покладається на керівника. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань із цих питань здійснює служба охорони праці підприємства.

        Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу та періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

      Особи, які суміщають професії, проходять навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці як за їхніми основними професіями, так і за професіями, що суміщають.

     Перед перевіркою знань з питань охорони праці на підприємстві для працівників організовується навчання: лекції, семінари та консультації.

    Перевірка знань проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов’язків.

      Перевірка знань працівників з питань охорони праці на підприємстві здійснюється комісією з перевірки знань з питань охорони праці підприємства, склад якої затверджується наказом (розпорядженням) роботодавця. Головою комісії призначається керівник або його заступник, до службових обов’язків якого входить організація роботи з охорони праці. До складу комісії підприємства входять спеціалісти служби охорони праці, представники юридичної, виробничої, технічної служб, профспілки або уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці. До складу комісії підприємства можуть залучатися страхові експерти з охорони праці Фонду соціального страхування України та викладачі, які проводили навчання.

       Усі члени комісії у порядку, встановленому Типовим положенням, повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

       Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі (відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою та Переліку робіт, де є потреба в професійному доборі), повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання й перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

        Спеціальне навчання з питань охорони праці може проводитись як безпосередньо на підприємстві, так і в навчальному центрі.

        Це навчання проводиться роботодавцем на підприємстві за навчальними планами та програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов’язків працівників і затверджуються наказом (розпорядженням) роботодавця.

       Перевірка знань з питань охорони праці після проведення спеціального навчання здійснюється:

–        комісією підприємства (якщо навчання проводилось безпосередньо на підприємстві);

–        комісією відповідного територіального органу Держпраці за участю відповідних профспілок (якщо навчання проводилось у навчальному центрі);

–         у порядку, визначеному абзацами 2, 3 пункту 5.3 розділу 5 Типового положення (якщо навчання проводилось у галузевому навчальному центрі).

      До складу комісії можуть залучатися особи, які пройшли навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

        Крім того, працівники під час прийняття на роботу та періодично повинні проходити на підприємстві  інструктажі з питань охорони праці, які за характером і часом проведення поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

 Вступний інструктаж проводиться з усіма особами, що приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;  з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства; з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання; з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство. Вступний інструктаж проводиться працівником служби охорони праці підприємства або організації відповідно до програми, передбаченої Типовим положенням. Відповідний запис робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

 Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з новоприйнятим працівником;  із тим, який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого; який виконуватиме нову для нього роботу; з відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

 Повторний інструктаж на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань  первинного інструктажу.

Періодичність його проведення залежить від ступеня небезпеки виконуваних робіт, але не рідше:

– 1 раз на 3 місяці – на роботах з підвищеною небезпекою;

– 1 раз на 6 місяців – для решти робіт.

     Позаплановий інструктаж проводиться при нещасному випадку, зміні технологічного процесу, введенні в експлуатацію нового обладнання, змінах у законодавчих або нормативно-технічних документах з охорони праці.

     Цільовий інструктаж проводиться безпосередньо перед виконанням робіт, що характеризуються підвищеною небезпекою або при разовому виконанні робіт, що, як правило, не виконуються працівником.

 Усі види інструктажів, крім вступного, проводяться безпосередніми керівниками працівників і фіксуються в журналі реєстрації інструктажів з охорони праці на робочому місці.

 Відповідальність за організацію й здійснення інструктажів, навчання та перевірку знань працівників з питань охорони праці покладається на роботодавця.

 Працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

Страховий експерт з охорони праці

Шепетівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування України в Хмельницькій області

Божок Н.Л.

Запланований запуск тарифу «Твій газ На Зиму» цьогоріч не відбудеться, адже стрімке зростання цін на природний в Україні та Європі призвело до його «заморожування».

Від моменту запуску річних тарифів на газ вартість блакитного палива на Українській енергетичній біржі зросла на 30% – до 12,14 гривень за кубометр у червні (середньозважена ціна з ПДВ на умовах післяплати). Ціна газу на нідерландському хабі TTF збільшилась на 23% і наразі складає 28,35 євро за Мегават/год.

33% підприємців назвали вагомим стимулом для працевлаштування осіб з інвалідністю податкові пільги, ще 24% – фінансову допомогу на придбання матеріалів та устаткування для облаштування робочого місця. Для 2% роботодавців важливою виявилась наявність оплачуваного державою фахівця, який би здійснював супровід особи з інвалідністю на період адаптації на робочому місці. Водночас 39% підприємців заявили, що здатні впоратись з усіма проблемами працевлаштування інвалідів самостійно і допомога держави їм не потрібна. А ще 2% опитаних вважають, що краща допомога з боку держави – «не заважати працювати».

43% роботодавців готові витрачати власні кошти на пристосування робочих місць для осіб з інвалідністю у разі прийняття рішення про їх працевлаштування. Ще 4% роботодавців вже здійснили інвестиції у адаптацію робочих місць.

Водночас 53% роботодавців поки не готові витрачати власні кошти на пристосування робочих місць до потреб працівників з інвалідністю. Більша частина з них вважає, що на це повинна витрачатись держава.

41% роботодавців готові працевлаштовувати осіб з інвалідністю понад встановлену державою квоту у 4% середньооблікової чисельності штатних працівників. Ще 4% роботодавців зовсім не бачать різниці під час працевлаштування людей з обмеженими можливостями, для них головне – рівень кваліфікації і вмотивованості кандидата на посаду. Водночас 55% роботодавців не бачать потреби у працевлаштуванні осіб з інвалідністю після заповнення встановленої законодавством квоти.

Проводячи моніторинг стану охорони праці на підприємствах під час розслідування нещасних випадків на виробництві можна констатувати, що на підприємствах де не створено служби охорони праці, у більшості випадків ніхто не займається навчанням та перевіркою знань з питань охорони праці, проведенням інструктажів. Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, не проходять встановленого законодавством навчання та перевірки знань з питань охорони праці і як наслідок такої безтурботності-нещасний випадок, професійне захворювання.